1 Історія

Історія

  

театр им. Леси Украинки

     У самому центрі історичної частини Києва, за два кроки від Хрещатика, неподалік від Золотих воріт, на розі двох старовинних вулиць - Пушкінської та Богдана Хмельницького – постає будівля, добре відома киянам та гостям столиці України як Театр імені Лесі Українки (Російська драма).


     Цінність будь-якого театру, його популярність у глядача завжди визначається наявністю в ньому яскравих індивідуальностей.


     Київський театр імені Лесі Українки завжди славився своїми акторськими та режисерськими індивідуальностями. Театр завжди був і залишається театром ансамблю. Тут творили: Михайло Романов, Юрій Лавров, Марія Стрєлкова, Любов Добржанська, Микола Свєтловидов, Євгенія 

театр им. Леси Украинки

Опалова, Віктор Добровольський, Віктор Халатов, а трохи пізніше Олег Борисов, Павло Луспекаєв, Кирило Лавров, Ада Роговцева - актори, Костянтин Хохлов, Володимир Неллі, Микола Соколов, Леонід Варпаховський, Георгій Товстоногов - режисери, Анатолій Петрицький, Мориц Уманський, Давид Боровський, Даніїл Лідер, Леон Альшиц - художники, Борис Лятошинський, Юрій Шапорін - композитори.


     Всі ці імена загальновідомі, як загальновідомо і те, що марка Театру імені Лесі Українки завжди привертала до себе не тільки професіоналів, але й непересічних глядачів сотень міст нинішнього простору СНД, де проходили гастролі театру. Офіційна біографія Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки починається в 1926 році, коли рішенням Київського окрвиконкому була організована в Києві Російська державна драма, і 15 жовтня того ж року театр відкрив свій перший сезон. У 1941 році йому було присвоєно ім'я Лесі Українки.


     Однак коріння театру походять до ХIХ століття, в ті далекі часи, коли по всій Російській імперії народжувалися і припиняли своє існування різні театральні антрепризи. У Києві постійний російський театр був створений в 1891

Театр

 році, і їм стала антреприза видатного російського режисера і актора Миколи Соловцова. Акторський склад саме цієї трупи став згодом основою Київського державного російського драматичного театру. Свої перші спектаклі трупа М. Соловцова показувала саме в цьому приміщенні, де і сьогодні працює Театр імені Лесі Українки. Ця будівля увійшла в історію під назвою "Дім Бергоньє".


     Старі театрали й досі згадують вистави Театру імені Лесі Українки, що стали його легендою: "Живий труп" Л. Толстого з неповторним М. Романовим, "Мораль пані Дульської" Г. Запольской і "Дерева вмирають стоячи" А. Касони з блискучим дуетом Євгенії Опалової та Віктора Халатова, "Варшавська мелодія" Л. Зоріна з чудовою Адою Роговцевою, "Добряки" Л. Зоріна з іскрометним Юрієм Мажугою, "Насмішкувате моє щастя" Л.Малюгіна з чудовими акторськими роботами Миколи Рушковського, В'ячеслава Єзепова, Лариси Кадочникової, Ади Роговцевої, Ізабелли Павлової, Сергія Филимонова, "Переможниця" О. Арбузова з чудовою Валерією Заклунною, "Казка про Моніку" С.Шальтяніса з початківцями Любов'ю Куб’юк, Анатолієм Хостікоєвим, Олександром Ігнатушею, і вже, звичайно, фаворит п'ятнадцяти театральних сезонів - комедія О. Уайльда "Як важливо бути серйозним" з цілим сузір'ям акторських імен. 


     Минають роки, змінюються назви вистав, імена режисерів, акторів,  художників.

театр


     З 1994 року театр очолив народний артист України Михайло Резнікович.


     Прийшовши в цей театр 1963 року, після закінчення курсу режисури у Георгія Товстоногова, М. Резнікович надовго пов'язав свою творчу долю із цим колективом. За ці роки він поставив безліч вистав у Москві, Санкт-Петербурзі, Новосибірську, Варні, Пекіні, але завжди повертався сюди, в свій театр, який був і залишається його першою любов’ю.


     Михайло Резнікович як художній керівник прагне продовжити живі традиції засновників Театру імені Лесі Українки.